моє сприйняття світу

Такий самий мандраж у животі у мене починався, коли я у юності під’їжджала до Львова. Отак сам, спонтанно, без жодної причини всередині починалася буря. Я дивилася на старовинні церкви, Високий Замок, важку сіру архітектуру, а всередині волало – має статися щось важливе!

Спочатку я боялася, що цей стан віщує погане. Я не вміла з ним боротися. Я просто сиділа, стиснувши кулаки і прислухаючись до цього стану всередині у мені. 

Потім мені хтось сказав, що цей стан не обов’язково несе негатив. Головне – навчитися скерувати його у тому напрямку, який потрібен. Я повірила. Та й справді, після моїх відвідин Львова – я мала тільки чудові спогади, купу емоцій, а мандраж у животі навіть не згадувався. 

Але наступна поїздка – і все повторюється знову. 

Зараз я маю ось такий стан – стан мандражу у животі... Має відбутися щось важливе, щось необхідне, щось таке, що змінить мене і моє життя. Зараз я вирішу, куди саме націлити цю енергію і у мене все вдасться. Зміни відбудуться. Зміни, про які я давно мріяла, але до яких все ніяк не доходили дії. Тепер я вирішила діяти. І цей стан виник саме тому, що мені він потрібен. Саме він віщує, що я на правильному шляху. Я почала рух і, врешті-решт,  дістануся кінцевого пункту. 

Давненько я не їздила до Львова... Може пора?